English ⇄ Arabic Bulgarian Chinese Czech Danish Dutch English Esperanto Estonian Finnish French German Greek Hungarian Irish Italian Japanese Latvian Norwegian Bokmål Polish Portuguese Romanian Russian Scottish Gaelic Serbian Latin Slovene Spanish Swedish Turkish Ukrainian Uzbek

kidnapping ['kɪdnæpɪŋ] n
gen.	викрадання дітей; викрадання людей; викрадення дитини; кіднеппінг
dipl.	викрадення людей
econ.	викрадення людей (з метою одержання викупу)
h.rghts.act.	викрадання людини з метою викупу
law	викрадення n (особ дітей)
kidnap ['kɪdnæp] v
gen.	викрадати дітей; викрадати людей; силоміць вивозити (когось); обманом вивозити (когось); викрадати дитину; красти дитину
econ.	викрадати людей (з метою одержання викупу)
law	викрасти (особ дітей)
English thesaurus
kidnapping ['kɪdnæpɪŋ] n
law	the act of seizing and holding a person by force or fraud; The taking or detaining of a person against his or her will and without lawful authority
Kidnapping ['kɪdnæpɪŋ] n
law, abbr.	K
kidnap ['kɪdnæp] v
law	to illegally seize and hold a person by force or fraud

kidnapping: 2 phrases in 1 subject

Law

2